Значення
-
Музичний прийом, що полягає в швидкому чергуванні основного звуку з сусіднім допоміжним (зазвичай на секунду вище); швидке багаторазове повторення двох нот.
-
У мовленні: вібраційний, дрижачий звук, що утворюється швидким ударом кінчика язика об ясна (наприклад, при вимові звука [р]).
-
У співі птахів: серія високих звуків, що швидко повторюються, мелодійне щебетання, дзвінкі переливи.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. трель, р. трелі, д. трелі, з. трель, о. треллю, м. трелі, к. треле