1. (заст.) Потребувати чогось, мати потребу в чомусь; бути потрібним, необхідним.
2. (діал.) Збиратися, намірятися щось зробити; мати намір.
требитися
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. (заст.) Потребувати чогось, мати потребу в чомусь; бути потрібним, необхідним.
2. (діал.) Збиратися, намірятися щось зробити; мати намір.
Відсутні