1. (у граматиці) Властивість дієслова мати при собі прямий додаток (об’єкт дії), що виражає предмет або особу, на яку переходить дія; перехідність. Антонім: інтранзитивність.
2. (у математиці, логіці) Властивість бінарного відношення, за якої з того, що елемент a пов’язаний з b, а b пов’язаний з c, обов’язково випливає, що a пов’язаний з c (наприклад, відношення “більше ніж”, “дорівнює”).