транслатив

[trɑnslɑtɪʋ] Іменник

Буква:Т

Значення

  1. У лінгвістиці — відмінок у деяких мовах (наприклад, у фінно-угорських), який виражає перехід у новий стан, перетворення на щось або результат дії; відповідає питанням «у кого?/у що?» (напр., «стати героєм»).

  2. У граматиці — рідкісний або маргінальний граматичний казус, що позначає зміну стану об’єкта або перехід у іншу категорію.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. транслатив, р. транслатива, д. транслативові, з. транслатив, о. транслативом, м. транслативі, к. транслативе

Більше записів