Процес утворення нових кристалів або зміни кристалічної структури речовини, що відбувається всередині об’єму матеріалу, а не на його поверхні чи межі зерен.
У металургії та матеріалознавстві — вид кристалізації, при якому нові кристали (зерна) ростуть, перетинаючи колишні межі зерен вихідної структури, що часто призводить до утворення великих кристалічних зерен.