1. Сполучник, що вживається для висловлення висновку, наслідку; означає “отже”, “тому”, “таким чином”.
2. Сполучник, що вживається для посилення або підсумовування сказаного; відповідає значенням “отож”, “тоді”, “у такому разі”.
3. (Уживається на початку речення) Частка, що логічно пов’язує думку з попереднім висловлюванням; “отже”, “значить”.