Значення
-
Представник тюркських народів, що історично мешкали на території сучасної України, зокрема печенігів, половців (кипчаків), гузів, а також кримських татар; вживається переважно в історичному контексті.
-
Рідкісна назва для представника народу торків — однієї з кочових тюркських груп (гузів), яка в XI столітті осіла на Руському Порубіжжі (Переяславське князівство) та згодом асимілювалася.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. торк, р. торка, д. торкові, з. торка, о. торком, м. торкові, к. торку