Значення
-
Торцева, вузька сторона чогось, наприклад, бруса, дошки, цеглини або іншого предмета, що має витягнуту форму.
-
Торцева частина вулиці, будівлі або кварталу, що виходить на поперечну вулицю або простір.
-
У геометрії: грань багатогранника, зокрема призми або піраміди, що не є основою.
-
У техніці та промисловості: торцева поверхня деталі, валу, інструменту тощо.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. торець, р. торця, д. торцеві, з. торець, о. торцем, м. торцеві, к. торцю
Походження слова (Етимологія)
Слово «торець» у значенні «поперечна грань предмета» походить від праслов’янського кореня, пов’язаного зі словом «терти» (терти, розтирати). Спочатку воно означало «місце, де щось труть або стирають», а згодом набуло значення «край, кінець, поперечна сторона». Це слово є спільним для багатьох слов’янських мов, наприклад, у російській мові є «торец» з тим самим значенням.