топільник

1. Рідкісний лісовий масив, де переважають тополі; тополевий гай або ділянка лісу з тополями.

2. Місцевість, засаджена тополями; алея, парк або смуга насадження з цих дерев.

3. (У спеціальному, переважно історичному контексті) Місце, де ростуть дикі тополі або верби, часто пов’язане з певною місцевою назвою.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |