Значення
-
Тлумачення із “Словника української мови”* ТОПЧ І Й , я , ч . 1. розм. Той , хто топче , утоптує що-небудь . Топчіями ставили тільки важких , шестипудових дядьків ( Гончар , Таврія, 1952, 155). 2. заст. Те саме , що тупч а к .
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. топчій, р. топчій, д. топчій, з. топчій, о. топчій, м. топчій, к. топчій