Тлумачення із “Словника української мови”* ТОПЧ І Й , я , ч . 1. розм. Той , хто топче , утоптує що-небудь . Топчіями ставили тільки важких , шестипудових дядьків ( Гончар , Таврія, 1952, 155). 2. заст. Те саме , що тупч а к .
топчій
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |