тонус

Значення

1. Фізіологічний стан живого органу або організму, що характеризується напруженням тканин, пружністю та здатністю до реакції на подразнення; нормальна активність, життєдіяльність.

2. Степеневість висоти музичного звуку; висота звуку в цілому.

3. У лінгвістиці — музичний наголос, при якому склад виділяється підвищенням або зниженням основного тону голосу.

4. Перен. Загальний стан, рівень активності, енергії; внутрішня напруга, динаміка (наприклад, у мистецтві, суспільному житті).

Правопис та відмінювання