Значення
-
(у фізиці, металургії) Структура твердого тіла (зокрема металу або сплаву), що характеризується дуже дрібними, мікроскопічними та рівномірно розподіленими частинками другої фази, домішок або виділень у основній матриці, яка зазвичай досягається в результаті спеціальних режимів обробки, наприклад, швидкого охолодження (загартування) та відпуску.
-
(переносно) Властивість чогось дуже дрібного, дисперсного, що має тонку, майже непомітну структуру; стан тонкого розсіювання або розподілу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тонкорозсіяність, р. тонкорозсіяності, д. тонкорозсіяності, з. тонкорозсіяність, о. тонкорозсіяністю, м. тонкорозсіяності, к. тонкорозсіяносте