1. У музиці: система взаємозв’язків звуків, об’єднаних навколо центрального тону (тоніки), що є основою тональної музики; властивість музичного твору або його частини базуватися на певному ладі з чітко вираженою тонікою.
2. У лінгвістиці (тональних мов): наявність у мові тонів (музичних висот) як засобу розрізнення лексичного чи граматичного значення слів; тонова система мови.