Значення
-
(у музиці) Процес або результат набуття тональності, закріплення тоніки як основного ладового центру у музичному творі.
-
(у лінгвістиці) Набуття, поява тонального наголосу (висотного або музичного) в мові, де він раніше був відсутній, або зміна характеру наголосу в сторону тональності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тонікалізація, р. тонікалізації, д. тонікалізації, з. тонікалізацію, о. тонікалізацією, м. тонікалізації, к. тонікалізаціє