Значення
-
Одиниця фонологічного рівня мови, що визначається як абстрактна сутність, яка може реалізовуватися в мовленні різними акустичними засобами (наприклад, висотою, тривалістю, силою голосу), але виконує смислорозрізнювальну функцію.
-
Назва наукової концепції та термін, запропонований чеським лінгвістом Вілемом Матезіусом для позначення мінімальної одиниці просодії (інтонації, наголосу, тону), що розрізняє значення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тонема, р. тонеми, д. тонемі, з. тонему, о. тонемою, м. тонемі, к. тонемо