тіун

1. Посадовець у Київській Русі та Великому князівстві Литовському, який виконував адміністративні, судові та господарські функції, часто керуючи княжим або боярським маєтком (володінням).

2. У царській Росії — нижчий судовий чиновник, а також наглядач у поміщицькому маєтку.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |