Значення
-
Посадовець у Київській Русі та Великому князівстві Литовському, який виконував адміністративні, судові та господарські функції, часто керуючи княжим або боярським маєтком (володінням).
-
У царській Росії — нижчий судовий чиновник, а також наглядач у поміщицькому маєтку.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тіун, р. тіуна, д. тіунові, з. тіуна, о. тіуном, м. тіуні, к. тіуне