тімениця

Історична назва центральної, найбільш укріпленої частини давньоруського міста, де зазвичай розташовувалися князівський двір та головні храми; дитинський замок.

У давньоруській архітектурі — головний, найбасніший купол християнського храму, розташований над центром хрестово-купольної споруди.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |