тімениця

[timɛnɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:Т

Значення

  1. Історична назва центральної, найбільш укріпленої частини давньоруського міста, де зазвичай розташовувалися князівський двір та головні храми; дитинський замок.

  2. У давньоруській архітектурі — головний, найбасніший купол християнського храму, розташований над центром хрестово-купольної споруди.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. тімениця, р. тімениці, д. тімениці, з. тіменицю, о. тіменицею, м. тімениці, к. тіменице

Більше записів