тімаха

Тлумачення із “Словника української мови”* ТІМ А ХА , и, ч. і ж., заст. 1. Той , хто щось добре знає , уміє ; майстер якоїсь справи . – Ну !.. Уміли готувати і на стіл давати ! Знать , тімахи коло печі і дочка і мати ! (Укр. поети-романтики.., 1968, 555); // Спритна , брава людина , молодець . 2. Нетяга , бідолаха . Знайшли Ентелла-сіромаху, Що він під тином гарно спав ; Сього сердечного тімаху Будити стали , щоб устав (Котл., І, 1952, 94); Жене його із краю в край , тімаху , Людське лукавство да єхидство кляте (П. Куліш , Вибр., 1969, 365).