тіч

1. (у слов’янській міфології) богиня родючості, земного плодоріддя та жіночої долі, яку уособлювали з образом Землі-матері; покровителька жінок, подружнього життя та домашнього вогнища.

2. (у переносному значенні, поетичне) земля, ґрунт, родюча нива як символ життя, плодоношення та продовження роду.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |