Значення
-
У музиці: послідовність чотирьох звуків, розташованих за висотою в межах чистої кварти, що становить основу давньогрецької та середньовічної ладової системи.
-
У теорії музики: будь-яка послідовність чотирьох ступенів діатонічного звукоряду, що охоплює інтервал кварти, яка розглядається як структурна одиниця побудови більших ладових структур (наприклад, у західноєвропейській мажоро-мінорній системі).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тетрахорд, р. тетрахорду, д. тетрахордові, з. тетрахорд, о. тетрахордом, м. тетрахорді, к. тетрахорде