1. Філософська та методологічна категорія, що описує трикомпонентну (трійну) структуру, процес, зв’язок або систему, в основі якої лежить принцип трьох взаємопов’язаних елементів, станів або стадій.
2. У логіці та семіотиці — властивість тримісних (тернарних) відношень, операцій або знакових систем, що базуються на взаємодії трьох сутностей (наприклад, у знаковій системі Ч. Пірса: знак, об’єкт, інтерпретант).
3. У математиці та інформатиці — характеристика системи числення, операції або умовного оператора, що використовує три можливі стани, значення або аргументи (наприклад, тернарна логіка або тернарний оператор `умова ? значення1 : значення2`).