терміття

Тлумачення із “Словника української мови”* ТЕРМ І ТТЯ , я, с. Внутрішня здерев’яніла частина стебла волокнистих рослин ( льону , конопель і т. ін.), що подрібнюється й відокремлюється від волокна під час м’яття , тіпання тощо ; костриця . По вулицях , замощених нетесаними колодами , вітер носив сміття базарів , солому , сіно , терміття з конопель (Ільч., Козацьк. роду .., 1958, 535); Воно [ слово « паздерник »] утворилося від спільнослов’янського слова «паздер» – костриця , терміття , що лишається після тертя конопель чи льону ( Наука .., 10, 1973, 46).