терлиця

1. (іст.) Старовинний український та південнослов’янський струнний музичний інструмент, схожий на скрипку, з довгим грифом і корпусом у вигляді обрізаної груші, на якому грали за допомогою примітивного смичка.

2. (перен., розм.) Про людину, яка виконує щось повільно, незграбно або з великими зусиллями; теж про стару, незручну річ.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |