терем

1. Високий житловий будинок або його верхній поверх у давньоруській архітектурі, часто багато прикрашений, де жили жінки та діти.

2. Загалом — висока, пишна будівля, палац, вежа (зазвичай у поетичній мові або вказівці на старовину).

3. У переносному значенні — затишне, укрите житло, місце, де можна сховатися від зовнішнього світу.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |