терабіт

1. Одиниця вимірювання обсягу інформації або обчислювальної потужності, що дорівнює 2 в 40-му ступені (1 099 511 627 776) бітів; також часто (у десятковій системі) позначає 10 в 12-му ступені (1 000 000 000 000) бітів. Скорочене позначення: Тбіт.

2. (У комп’ютерній техніці) Одиниця вимірювання обсягу даних або місткості пам’яті, що дорівнює 1024 гібібітам (тебібітам).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |