темник

1. (іст.) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — військовий командир, начальник загону (тьми) у десять тисяч воїнів.

2. (перен., книжн.) Досвідчений, авторитетний керівник, наставник у певній сфері діяльності, особливо в політиці чи ідеології.

3. (розм., часто ірон.) Людина, яка має значний вплив, приховано керує процесами або приймає важливі рішення у тіні, не афішуючи себе.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |