1. У давньогрецькій філософії (зокрема в Аристотеля) — поняття, що означає мету, кінцеву причину буття чого-небудь, завершену цілісність; синонім поняттю «ентелехія».
2. У сучасній науці (біологія, теорія систем) — внутрішня цілеспрямованість, властива живим організмам або складним самоорганізуючим системам; принцип орієнтації процесів на певний кінцевий стан або результат.