1. (у філософії, біології) Пов’язаний з телеономією; такий, що виражає внутрішню спрямованість, цілеспрямованість процесів розвитку чи поведінки без обов’язкового посилання на свідомий задум або зовнішню мету.
2. (у біології) Характерний для живих систем, де структура чи функція виявляє властивість бути організованою для досягнення певного кінцевого стану або результату.