Значення
-
(У лінгвістиці) Такий, що стосується тавтосилаби, тобто двох сусідніх звуків (зазвичай приголосних), які належать до одного складу, наприклад, звукосполучення [ст] у слові “міст-ко”.
-
(У фонетиці) Про звукосполучення: що утворює єдиний склад, не розділяється межею складу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тавтосилабічний, р. тавтосилабічного, д. тавтосилабічному, з. тавтосилабічного, о. тавтосилабічним, м. тавтосилабічнім, к. тавтосилабічний