Значення
-
Розмовне, зневажливе позначення батька, що вживається для вираження неповаги або іронії.
-
Уживається як звертання до літнього чоловіка, часто з відтінком фамильярності або зневаги.
-
(переносно) Про того, хто надто опікується кимось, намагається замінити батька або поводиться по-батьківськи.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. татуньо, р. татуня, д. татуневі, з. татуня, о. татунем, м. татуневі, к. татуню