1. Представник тюркомовного народу, що формувався в Середній Азії та Поволжії, основне населення Татарстану (Російська Федерація); етнічний татарин.
2. Історична назва представників тюркомовних кочових народів, переважно монгольського походження, що входили до війська та держави Золотої Орди, а пізніше — Кримського ханства, і здійснювали набіги на українські землі в XIII–XVIII століттях.
3. (переносне значення) Жорстока, безжалісна людина; той, хто чинить насильство (за асоціацією з образом татарина-завойовника в народній пам’яті).