Значення
-
(історичне) Феодальний титул у деяких тюркських народів, а також особа, що мала цей титул і володіла землею з особливими привілеями (наприклад, звільненням від податків).
-
(історичне) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — великий землевласник, феодал, який мав широкі судові та податкові пільги на своїй території.
-
(переносне, рідковживане) Про людину, яка користується особливими привілеями, звільнена від звичайних обов’язків.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тархан, р. тархана, д. тарханові, з. тархана, о. тарханом, м. тархані, к. тархане