1. У середньовічній європейській музичній практиці — система табулатурного (знакового) нотопису для фіксації інструментальної музики, зокрема для лютні, органа або клавішних інструментів, де звуки позначалися не нотами на нотному стані, а літерами, цифрами чи іншими спеціальними знаками.
2. У переносному значенні — незрозумілий, заплутаний текст або мова, що нагадує таку систему запису; безглуздя, нісенітниця, тарабарщина.