тарахкотіння

Гучний, різкий, безладний звук, що виникає від удару або падіння металевих предметів, дзвінкої посуду тощо; гуркіт, брязкіт.

Глухий, безладний шум, гуркіт, що супроводжує роботу механізмів, транспортних засобів (наприклад, старого двигуна, візка по нерівній дорозі).

Переносно: швидка, галаслива, часто безглузда розмова; балаканина, теревені.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |