Значення
-
Гучний, різкий, безладний звук, що виникає від удару або падіння металевих предметів, дзвінкої посуду тощо; гуркіт, брязкіт.
-
Глухий, безладний шум, гуркіт, що супроводжує роботу механізмів, транспортних засобів (наприклад, старого двигуна, візка по нерівній дорозі).
-
Переносно: швидка, галаслива, часто безглузда розмова; балаканина, теревені.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тарахкотіння, р. тарахкотіння, д. тарахкотінню, з. тарахкотіння, о. тарахкотінням, м. тарахкотінні, к. тарахкотіння