1. Член середньовічного духовно-лицарського ордену “Бідних лицарів Христа і Храму Соломона”, заснованого в Єрусалимі близько 1119 року після Першого хрестового походу для захисту паломників; храмовик.
2. У переносному значенні: людина, яка безкомпромісно дотримується високих, часто аскетичних моральних принципів або суворих правил.