Значення
-
Родове або особисте знамено, прапор у тюркських народів, а також у деяких народів Середньої Азії та Сибіру.
-
Родовий знак власності (вигляд тавра, печатки, підпису), що використовувався тюркськими та монгольськими народами, а згодом — на українських землях у Великому князівстві Литовському та Речі Посполитій як офіційний знак для опечатування документів, засвідчення митних зборів тощо.
-
Митний збір, податок на товари, що перевозилися через кордон або продавалися на ринку, в Україні (XIV–XVIII ст.).
-
Установа, де сплачувався такий митний збір, митниця.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тамга, р. тамги, д. тамзі, з. тамгу, о. тамгою, м. тамзі, к. тамго
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘тамга’ походить з тюркських мов, де воно означало ‘клеймо, тавро, знак власності; печатка’. У давньоруській мові воно набуло значення ‘мито, податок’, який стягували татари. Згодом у деяких слов’янських мовах, зокрема в українській, це слово стало позначати ‘клеймо, тавро, штемпель’. Таким чином, ‘тамга’ — це запозичення з тюркських джерел, яке зберегло основне значення ‘знак, відбиток’.