Тлумачення із “Словника української мови”* ТАЛОВ И Н А , и н и , ж. 1. Частина землі , з якої зійшов сніг . На пагорбах і вздовж вибоїв – великі чорні плями таловин. Вони парують прозорою перлистою парою ( Тулуб , В стену … 1964, 7); Сонце все їло й їло сніг , і вже скрізь , куди не глянь , – увесь степ чорнів латками таловини (Донч., Ю. Васюта, 1950, 163). 2. Тала вода . День видався сонячний , була відлига , і з ринви бляшаного сільбудівського даху стікала таловина ( Кир ., Вибр., 1960, 364).
таловина
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: t.d. (True) |