талірка

[tɑlirkɑ] Іменник

Буква:Т

Значення

  1. Історична срібна монета великого номіналу, що карбувалася в Європі з XVI століття, зокрема в Німеччині та Австрії; також назва деяких іноземних монет (наприклад, голландського дуката), що перебували в обігу на українських землях.

  2. Розмовна назва великої плоскої тарілки або блюда.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. талірка, р. талірки, д. талірці, з. талірку, о. таліркою, м. талірці, к. талірко

Більше записів