Значення
-
Тлумачення із “Словника української мови”* ТАЛАЛ А Й , я, ч., зневажл. Той , хто багато , беззмістовно говорить . – Оце привезли талалая ! Цей навіки заб’є баки людині , – озвався позаду Роман Волошин .. – Від його панського слова золоті верби ростуть ( Стельмах , І, 1962, 373).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. талалай, р. талалай, д. талалай, з. талалай, о. талалай, м. талалай, к. талалай
Походження слова (Етимологія)
Слово «талалай» означає базіку, балакуна. Воно походить від звуконаслідувального утворення, що імітує швидку, балакучу мову. Споріднені слова: «талалайка» (балалайка), «талалайко» (той самий балакун), «талалайство» (набрід, непевні люди). Також порівнюється з «балалайка» та «талалай». Це слово не слід плутати з іншим коренем «талан», що означає долю, щастя і походить з тюркських мов.