Позначка: прикметник

АСИМЕТРИЧНИЙ, -а, -е. Властивість об’єкта, що позбавлений симетрії або має її порушення; такий, що не є симетричним або розмірним. Наприклад: вулиця звивається ламаною лінією… Виступили зношені тротуарні плити, асиметричні, вишарпані ногами пішоходів (Вільде, Сестри.., 1958, 535).

Також: стан, коли з часом втрачається симетричність, наприклад, річкових долин. Це відбувається через те, що одна сторона долини піддається більш інтенсивному розмиванню, ніж протилежна, внаслідок чого форма долини стає несиметричною (Курс заг. геол., 1947, 107).

Асимільований — це дієприкметник пасивного стану минулого часу від дієслова “асимілювати”.

1. У контексті історії: слов’янські племена поглинули та включили до свого складу окремі групи сарматів, що мешкали в південній частині Лісостепу (за працею “Нариси стародавньої історії УРСР”, 1957).

2. У контексті тваринництва: сучасні породи домашніх тварин сформувалися внаслідок впливу людини, її праці та умов утримання, які були засвоєні цими тваринами ще у минулих поколіннях (за виданням “Конярство”, 1957).

Асимілюючий — дієприкметник активного стану теперішнього часу від дієслова «асимілювати».

Скорочення площі листя, яка здійснює асиміляцію, через ушкодження хворобами чи шкідниками, призводить до зниження концентрації жирів у насінні (джерело: «Олійні та ефіроносні культури», 1956, № 9).

Прикметник «асимілятивний» має таке саме значення, як і слово «асиміляційний».

Асиміляторський, -а, -е. Прикметник, що стосується асиміляторства — насильницького поширення мови, культури чи національної ідентичності. Як ілюстрація: на західноукраїнських територіях під владою буржуазної Польщі здійснювалася жорстка політика з метою асиміляції місцевого населення (за джерелом: Народна творчість та етнографія, №1, 1963 р., стор. 73).

Прикметник, що стосується явища асиміляції у другому та третьому значеннях цього терміна.

У фонетиці: вплив голосних звуків, що йдуть після, на звук «и» (а також «е») у попередньому складі посилюється, коли мовлення стає швидшим; при уповільненому темпі мовлення цей ефект слабшає (за даними «Курсу сучасної української літературної мови», том І, 1951, стор. 168).

Асептичний, -а, -е (медичний термін). Такий, що має властивість знезаражувати або перебуває в знезараженому стані.

— Оце так силач! Який грудняк! А плече яке ж! — із захопленням промовляв лікар, промиваючи перекисом водню жахливу рану Орлюка та закриваючи її асептичною пов’язкою (Довж., Зач. Десна, 1957, 309).

Асертивний, -а, -е: ** Асертивна поведінка – це впевнений, але неагресивний стиль спілкування, за якого особа чітко розуміє та відстоює власні права та наміри, однак при цьому поважає й бере до уваги права та інтереси інших. Така модель взаємодії є корисним інструментом міжособистісного спілкування, що допомагає запобігати агресії та маніпуляціям у діалозі. Тренування асертивної поведінки зазвичай використовують для подолання соціальних страхів, воно вчить альтернативним, впевненим способам дій.

Асертивне судження – це висловлювання, що лише фіксує факт, без його оцінки.

Асерторичний – це такий, що має характер твердження, є встановленим і достовірним.

Асерторичне судження – це таке судження, де просто констатується певний факт, без зазначення його логічної обов’язковості чи необхідності.

Асесорський — історичний прикметник, що походить від іменника “асесор” і позначає належність чи властивість до цієї посадової особи.

Його вживання засвідчено в літературному джерелі:

“Були посли се од Латина, і всі асесорського чина” (Котляревський І., 1952, стор. 269).