1. (у мікології) Позначення гіфи або клітини гриба, з якої безпосередньо розвивається сумка (аск).
2. (у мікології) Стосовний до утворення сумок (асків) або спор у сумках.
Словник Української
1. (у мікології) Позначення гіфи або клітини гриба, з якої безпосередньо розвивається сумка (аск).
2. (у мікології) Стосовний до утворення сумок (асків) або спор у сумках.
Аскогіменіальний (від лат. ascogimeneum) — ботанічний термін, що стосується будови плодових тіл грибів класу Аскоміцети (Ascomycetes). Позначає структуру, характер або розташування аскогіменію — сукупності аскогенних гіф (гіф, що утворюють аски) та стерильних елементів, які формують спороносний шар (гіменій) у плодових тілах цих грибів.
1. (біологія, мікологія) — такий, що стосується асколокулярних грибів, у яких плодові тіла (аскоміцети) утворюються в спеціальних порожнинах (локулах) усередині стерильної грибниці (строми).
2. (біологія, мікологія) — належний до підкладу асколокулярних грибів (Dothideomycetidae), що характеризуються саме таким способом формування асків.
1. (біол., мікол.) Який належить до класу аскоміцетів (Ascomycetes) або стосується його; властивий аскоміцетам. Аскоміцетні гриби характеризуються утворенням спор у спеціальних мішечках — асках.
1. Стосовний до асортименту, що стосується набору, переліку товарів, виробів або послуг певного призначення, які пропонуються споживачам.
2. Характеризуючий різноманітність, вибір за видами, сортами, розмірами тощо у межах певної групи продукції.
1. (про метод запам’ятовування) Заснований на використанні асоціацій (зв’язків між поняттями, образами) як основного допоміжного засобу для кращого засвоєння інформації.
2. (про засіб, техніку) Який виконує допоміжну, підпорядковану роль у процесі навчання або запам’ятовування шляхом створення асоціативних зв’язків.
1. (лінгв.) Позначає спосіб зв’язування думки в мовленні, при якому кожна наступна фраза або думка виникає на основі асоціації з попередньою, утворюючи своєрідний ланцюжок, а не підпорядковується єдиному загальному задуму; характерний для ситуативного, ненапнулого мовлення.
2. (психол.) Стосується методу або процесу, при якому один образ, поняття або ідея викликає наступний через асоціацію, формуючи послідовний ланцюг мислення або спогадів.
1. Пов’язаний зі створенням або сприйняттям образів через асоціації, коли одне явище, поняття чи відчуття викликає в уяві інше на основі подібності, суміжності або контрасту.
2. Характерний для творчого мислення або мистецького способу відображення дійсності, що ґрунтується не на прямому описі, а на вільному поєднанні уявлень, що виникають у свідомості.
1. (у психології) такий, що стосується асоціацій (психічних зв’язків між явищами, поняттями, образами); що працює, функціонує на основі таких зв’язків.
2. (у лінгвістиці) такий, що стосується асоціацій між мовними одиницями (наприклад, словами) за їх значенням, формою або звучанням; пов’язаний з виникненням у свідомості одних мовних елементів при сприйнятті інших.
1. (в астрономії) що стосується астрофізики — розділу астрономії, який вивчає фізичну природу, будову, хімічний склад та еволюцію космічних об’єктів (небесних тіл) і Всесвіту в цілому.
2. (переносно) надзвичайно складний, абстрактний або грандіозний за масштабами, що нагадує про закони та явища космічного масштабу.