Позначка: інше

1. Чоловіче ім’я грецького походження (від грец. Αναστασιος — «воскреслий»), що вживається переважно в церковному середовищі або як монаше ім’я; український аналог — Анастас.

2. У контексті церковної історії — ім’я кількох християнських святих, зокрема преподобного Анастасія Синаїта (VII ст.) або мученика Анастасія Перського (VII ст.).

1. Жіноче особове ім’я грецького походження (від грец. ἀνάστασις — “воскресіння”), що означає “воскресла”, “безсмертна”.

2. У християнській традиції — свята мучениця Анастасія, шанована в православ’ї та католицизмі (найчастіше Анастасія Узорозв’язательниця).

3. У літературі та мистецтві — персонаж, образ або символ, що втілює ідею відродження, безсмертя душі або порятунку.

Анали — у давньоримській релігії та міфології: божества-охоронці, які спостерігали за людиною від народження до смерті, фіксуючи всі її вчинки та долю; часто зображалися у вигляді двох істот — доброго генія (доброго анала) та злого генія (злого анала).

Анали — у переносному значенні: внутрішній голос, совість, моральний суддя в людині, який оцінює її вчинки.

1. Чоловіче ім’я, що походить від біблійного імені Ананія (дав.-євр. Hananiah — “той, кому Ягве виявив милість”); в українській мові вживається переважно як церковне або історичне.

2. (перен., розм., заст.) Наївна, простодушна, несмілива або незграбна людина; часто вживається в конструкції “бідний ананій” або “якийсь ананій”.

Ананьїн — власна назва археологічної культури ранньої залізної доби (VIII–III ст. до н.е.), поширеної в басейні річки Кама та Середньої Волги, названої за першим знайденим могильником біля села Ананьїно (нині Єлабузький район Татарстану).

Ананьїн — стійкий словосполучення “Ананьїнська культура”, що вживається як іменник у значенні періоду, пам’яток або носіїв цієї культури (наприклад: “досліджувати ананьїн”, “знахідки типові для ананьїну”).

1. Назва низки населених пунктів у різних регіонах України, Росії та інших країн колишнього СРСР, що походять від чоловічого імені Ананій.

2. Назва археологічної культури ранньої залізної доби (VIII–VII ст. до н.е.), поширеної в басейні річки Кама та Середньому Поволжі, названої за першим дослідженим могильником біля села Ананьїно (сучасна Єлабуга, Татарстан).

1. У давньогрецькій міфології — один з персонажів, що згадується в контексті міфів про Артеміду, часто пов’язаний з мисливськими сюжетами; точніші деталі його походження та функцій у міфах достеменно не встановлені через фрагментарність античних джерел.

2. У сучасному вжитку (рідко) — власна назва, що може використовуватися як чоловіче ім’я або літературний персонаж.

Амфілохій — чоловіче ім’я грецького походження, що вживається переважно в православній традиції.

Амфілохій — у давньогрецькій міфології: син Амфіарая та Еріфіли, прорицятель і воїн, що брав участь у поході епігонів на Фіви та в Троянській війні.

Амфілохій — церковно-адміністративний термін: ім’я низки святих у православ’ї, зокрема святителя Амфілохія Іконійського (IV ст.), єпископа, богослова та отця Церкви.

1. Амос — чоловіче особове ім’я біблійного (єврейського) походження.

2. Амос — один з дванадцяти малих пророків Старого Завіту, пастух, автор Книги пророка Амоса в Біблії.

3. Амос — рідкісне прізвище українського або іншого слов’янського походження.

Амудар’я — одна з найбільших річок Середньої Азії, що протікає територією Таджикистану, Афганістану, Туркменістану та Узбекистану і впадає в Аральське море (або в його залишки).

Амудар’я — історична назва річки, відома з античних джерел (Оксус); має важливе господарське значення для регіону, водночас є символом екологічної катастрофи Аральського моря через інтенсивне використання води для зрошення.