Позначка: інше

  • офіури

    Клас голкошкірих морських тварин типу голкошкірих, що мають сплощене дископодібне тіло з чітко відокремленими п’ятьма гнучкими, здебільшого довгими та сегментованими променями, які використовуються для руху; змієхвостки.

  • ощенитися

    Про суку або самку собачих (рідше інших хижих ссавців): народити щенят.

  • ласцивія

    Ласцивія — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Болградському районі.

  • латво

    латво — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

  • латгал

    1. Представник балтійського народу, що є корінним населенням історичної області Латгалія на сході сучасної Латвії, а також їхній нащадок.

    2. Застаріла назва латвійців, що вживалася в українській мові до початку XX століття.

  • латекс-тест

    Імунологічний метод діагностики, заснований на аглютинації (склеюванні) латексних частинок, на поверхню яких нанесені антигени або антитіла, що використовується для виявлення специфічних білків, гормонів, антитіл або інших речовин у сироватці крові, спинномозковій рідині або сечі.

    Швидкий якісний або напівкількісний тест для визначення вагітності, що виявляє наявність хоріонічного гонадотропіну людини (ХГЛ) у сечі за допомогою антитіл, нанесених на латексні мікрочастинки або смужку.

    Загальна назва ряду медичних експрес-тестів (наприклад, на ревматоїдний фактор, С-реактивний білок, стрептококовий антиген), принцип дії яких ґрунтується на реакції аглютинації латексних частинок.

  • латакія

    1. Місто та порт на північному заході Сирії, адміністративний центр однойменної мухафази.

    2. Сорт високоякісного тютюну з ароматним димом, що вирощується в околицях міста Латакія; також — сигаретний тютюн, виготовлений з цього сорту.

  • латвина

    1. (геогр.) Територія, заселена латишами; Латвія.

    2. (іст.) Історична область в Прибалтиці, що приблизно відповідає сучасній території Латвійської Республіки.

    3. (розм., заст.) Сукупність латиського населення, латиська громада на певній території.

  • латерарій

    1. У середньовічних монастирях — приміщення для миття рук, часто розташоване поряд з трапезною або в галереї клуатра.

    2. У сучасній архітектурі — назва спеціалізованого приміщення або відділу в бібліотеці, музеї тощо, призначеного для читання, вивчення рукописів або документів, що зберігаються в бокових (латеральних) залах або шафах.

  • латеріт

    Латеріт — гірська порода залізисто-алюмінієвого складу червонувато-бурого кольору, що утворюється в результаті інтенсивного вивітрювання вологих тропічних лісів.

    Латеріт — твердий будівельний матеріал, видобутий шляхом вирізування блоків з латеритових порід, що на повітрі швидко твердне.