Позначка: інше

Особа, яка систематично або в конкретній ситуації говорить неправду, обманює; брехун.

Той, хто схильний до брехні, має таку рису характеру; брехун (узагальнена характеристика).

1. Який містить неправду, обман; брехливий, нещирий.

2. Який не відповідає дійсності, істині; фальшивий, удаваний.

3. Схильний до брехні, обману; нечесний.

1. Застаріла назва столового приладу для набирання рідкої їжі, те саме, що сучасна “ложка”.

2. (у спеціальному контексті) Невелика ложечка, часто з довгою ручкою, призначена для конкретних цілей (наприклад, для розливу ліків, дозування чаю, кави тощо).

3. (переносне значення, рідко) Те, що має форму, вигляд або призначення, подібне до ложки.

1. (морський термін) Вузька смуга узбережжя, яка затоплюється водою під час припливу та звільняється від неї під час відпливу; осушка.

2. (рідко) Те саме, що лизун — гладка, слизька поверхня льоду або снігу.

Інтенсивний дощ, що випадає великою кількістю опадів за короткий проміжок часу, часто з великими краплями.

Переносно — щільний потік, велика кількість чогось, що сиплеться, падає або випускається (наприклад, ливень куль, ливень іскр, ливень слів).

У техніці — пристрій для створення штучного дощу (зрошувальна установка, душова система).

1. Творильний відмінок однини слова “ливець” — майстер, що займається литтям металевих виробів.

2. Творильний відмінок однини слова “ливець” (заст.) — той, хто ллє, проливає рідину (наприклад, сльози).

3. Творильний відмінок однини слова “ливець” (діал.) — сильний, рясний дощ; злива.

1. Підлещуватися, улещувати, намагатися задобрити когось лестощами, прислужливістю, часто з корисливими цілями; бути лизоблюдом.

2. Поводитися раболіпно, принижуватися перед кимось, виявляти надмірну ввічливість та підпорядкування з бажанням отримати вигоду.

1. (діал.) Слиз, в’язка рідина, що виділяється слизовими оболонками або утворюється на поверхні тіла деяких тварин (наприклад, равликів).

2. (перен., розм.) Про щось неприємне, липке або брудна, неохайна рідина.

1. Уживається для позначення незначного, поверхневого сприйняття мистецтва, зокрема музики, або легковажної розваги замість серйозної праці (зазвичай у виразах на кшталт “займатися ля-ля”, “ля-ля топ-топ”).

2. Розмовне позначення дитячого лепету, нісенітницької чи беззмістовної розмови (наприклад, “нести ля-ля”).

3. У музиці: слівце, що замінює текст пісні під час розучування мелодії або вправи у співі.

1. Вживається для позначення беззмістовного, пустого базікання або марнослів’я, часто з відтінком зневаги.

2. У музиці — вокальне сольфеджіювання, заміна тексту пісні повторюваними складами “ля” для відпрацювання мелодії або ритму.

3. Розмовне позначення примітивної, легковажної популярної музики або пісень, що сприймаються як несерйозні.