Позначка: інше

Це національна грузинська страва — густий та поживний відвар, що готується на основі яловичих ніжок.

Одна з ранніх державних структур, що існувала на землях східних слов’ян у VIII–IX століттях, відома також під назвами Арсанія та Арта.

Арт брют — це візуальна творчість у найаутентичнішому вигляді, що є мимовільним вивільненням психічних процесів із найглибших шарів розуму та свідомості, зафіксованим на папері чи втіленим у матеріальному об’єкті. До цього поняття належать твори, безсумнівно, самобутні та неповторні як за ідеєю, так і за формою вираження. Їхні автори не вважають себе митцями і часто не усвідомлюють самого факту “творення мистецтва”. Власна винахідливість та відокремленість творця від зовнішнього контексту народжують роботи, що походять виключно з внутрішніх джерел, а не з запозичень у класичній чи актуальній художній культурі.

Ця особа є ключовим представником клубу, який формує його розважальну концепцію. Він обирає діджеїв, музичний напрямок, запрошених зірок, шоу та танцювальні колективи, а також несе головну відповідальність за успішність проведених заходів.

Цей термін є узагальненою назвою для споріднених посад у таких сферах, як реклама, видавництво, дизайн, телебачення, інтернет, розробка відеоігор та шоу-бізнес.

Це діалектне позначення особи, що обманює оточуючих, видаючи себе за знавця; пройдисвіт.

Медичний пристрій для фіксації та визначення рівня кислотності (рН) в органах травної системи.

Ацулеї — це керамічні плитки для облицювання. Під час мавританської епохи в Іспанії їх вкривали білою поливою на основі олова, а потім розмальовували, переважно синім кобальтом, іноді в поєднанні з зеленими та жовтими барвниками.

1. вигук. Слугує для передачі таких емоцій, як подив, осуд, невдоволення, захват тощо. Наприклад: “Ач, утекла!..” – голосно каже він. “Ген-ген уже… за горою… Ну, та й дівчина ж!” (Мирний, II, 1954, 72); “Ач, привітався, ледве підняв бриля”, – роздратовано промовив Аркадій Петрович (Коцюбинський, II, 1955, 396).

2. частка. Вживається (нерідко разом із словами “який”, “як”) для акцентування уваги співрозмовника на особі чи предметі. “Дивилися та дивувались На новобранця чабани, Та промовляли, що й вони Таки не дурні: – Ач якого Собі ми виблагали в бога Самодержавця” (Шевченко, II, 1953, 352); “Та який вінок сплела. Ач як гарно їй у віночку!” – додала Христя, поглянувши на Одарочку (Мирний, І, 1954, 253); “Ач яку новину сказав!” (Ю. Яновський, І, 1958, 520).

Слово вживається в розмовному мовленні та належить до рідковживаної лексики. Воно виражає значення можливості чи припущення, аналогічне до слів “може”, “можливо”, “а що як”. Це підтверджується цитатою: “Вийди, вийди, дівчинонько, вранці по водицю, ачей же я надивлюся на плахту-дрібницю” (Сл. Гр.), а також іншим прикладом: “Ходім! ачей се гіркеє страждання Нащадкам нашим скоротить дорогу До ясної і певної мети!” (Л. Укр., І, 1951, 167).

Також це слово може мати значення невпевненості, близьке до “мабуть”, “здається”, що ілюструє рядок: “Була то ніч, з усіх ночей Найнеспокійніша, ачей” (Підс., Загули .., 1960, 67).

Це слово вживається в західних говірках та належить до старої лексики. Його значення можна знайти за відповідним записом «ачей».