Позначка: інше

Надмірне втручання держави в життя суспільства та його членів, що набуває форм надмірної опіки.

Система соціального захисту, що базується на діяльності та принципах роботи організацій громадянського суспільства.

Архікарі — це термін, яким позначають керівника театральної трупи та режисер-постановника у традиційних бенгальських народних виставах. Під час дійства він може зупиняти сюжетну лінію, щоб прокоментувати або роз’яснити глядачам події, що розгортаються на сцені.

Архімагіром називали головного кухаря в Стародавній Греції та Римі. Цей термін використовувався для позначення шеф-кухаря майже по всій Європі аж до XIII століття, найчастіше в східних країнах.

У Стародавньому Римі це слово спочатку означало приміщення, призначене для трапез.

Згодом воно почало позначати особу, яка керувала роботою бенкетної зали або їдальні.

В епоху античної Греції, а згодом і у Візантійській імперії, архітрикліном називали розпорядника бенкету, якого обирали серед учасників пиру; його обов’язками було керувати бесідою, дбати про етикет за столом та визначати черговість виголошення тостів.

Ця традиція, запозичена через зв’язки з Візантією, існувала також у Грузії та Вірменії, де посада архітрикліна з часом еволюціонувала в сучасну роль тамади.

Форма суспільного устрою, що має політичну організацію влади (як-от монархія, олігархія чи поліархія), на противагу безвластю — анархії.

Історична адміністративно-територіальна одиниця, що перебувала у васальній залежності від Візантії, водночас маючи певні права самоврядування.

Арчак — це дерев’яний каркас, що становить основну частину сідла.

У індуїзмі арчаною називають обряд поклоніння (пуджу), спрямований на одну з форм мурті, тобто втілення Божества.

Історичний жіночий головний убір готичної доби, що був поширений наприкінці Середньовіччя та мав форму циліндра з вуаллю, яка спадала з обох його боків.

Артхаус — це напрям у кіномистецтві, до якого належать незалежні, некомерційні та серйозні за змістом стрічки, незалежно від країни їх походження. Така кінопродукція орієнтована переважно на підготовлену аудиторію, що розуміє специфіку кіноязику та володіє певним культурним досвідом, а не на масового глядача. Через це артхаусні фільми мають обмежений прокат. Для них характерні експерименти з формою, пошук оригінальних засобів художньої виразності та розвиток власне кінематографічної мови.