Словник Української
У буддійській моделі психокосма це найвища сфера, що являє собою чисту свідомість.
Це також ступінь духовного шляху, абсолютно відокремлений від матеріального тілесного начала, де вже не сприймаються ні образи, ні форми, ні кольори.
Для цього рівня характерна повна відсутність дискурсивного, розмірковувального мислення.
Церковний термін, що позначає частинки просфори, які розподіляють вірним після завершення таїнства Причастя.
Артрогріпоз — це вроджене захворювання опорно-рухової системи, що проявляється множинними суглобовими контрактурами через недоразвиток м’язової тканини кінцівок.
Подібні вади розвитку у плодів можуть бути викликані інфекціями, зокрема вірусами хвороби Акабане, лихоманки долини Ріфт та хвороби Вессельсброна.
Арон га-кодеш — це священний ковчег у синагозі, призначений для зберігання сувоїв Тори. Його вміщують у спеціальну нішу або шафу, розташовану вздовж центральної осі стіни молитовного приміщення, яка звернена у бік Єрусалиму. У східноєвропейському регіоні цей ковчег традиційно містився в східній частині залу на невеликому підвищенні, до якого вели сходи.
Долина, в якій річка пересихає, або низовина балки.
Арслан — це кам’яна, мідна або чавунна фігура лева, яку встановлювали біля входу в храм або іншу святиню для захисту приміщення від нечистої сили. У Монголії таких сторожових скульптур робили з каменю, а в Китаї — з міді чи чавуну.
Ця морфема виступає початковим компонентом складених слів, надаючи їм значення, пов’язане з артилерією або артилерійським призначенням, що ілюструється такими прикладами, як артбаза, артдивізіон, артпідготовка, артполк, артснаряд.
Це національна грузинська страва — густий та поживний відвар, що готується на основі яловичих ніжок.
Одна з ранніх державних структур, що існувала на землях східних слов’ян у VIII–IX століттях, відома також під назвами Арсанія та Арта.
Арт брют — це візуальна творчість у найаутентичнішому вигляді, що є мимовільним вивільненням психічних процесів із найглибших шарів розуму та свідомості, зафіксованим на папері чи втіленим у матеріальному об’єкті. До цього поняття належать твори, безсумнівно, самобутні та неповторні як за ідеєю, так і за формою вираження. Їхні автори не вважають себе митцями і часто не усвідомлюють самого факту “творення мистецтва”. Власна винахідливість та відокремленість творця від зовнішнього контексту народжують роботи, що походять виключно з внутрішніх джерел, а не з запозичень у класичній чи актуальній художній культурі.