Позначка: інше

Слово вживається в розмовному мовленні та належить до рідковживаної лексики. Воно виражає значення можливості чи припущення, аналогічне до слів “може”, “можливо”, “а що як”. Це підтверджується цитатою: “Вийди, вийди, дівчинонько, вранці по водицю, ачей же я надивлюся на плахту-дрібницю” (Сл. Гр.), а також іншим прикладом: “Ходім! ачей се гіркеє страждання Нащадкам нашим скоротить дорогу До ясної і певної мети!” (Л. Укр., І, 1951, 167).

Також це слово може мати значення невпевненості, близьке до “мабуть”, “здається”, що ілюструє рядок: “Була то ніч, з усіх ночей Найнеспокійніша, ачей” (Підс., Загули .., 1960, 67).

Це слово вживається в західних говірках та належить до старої лексики. Його значення можна знайти за відповідним записом «ачей».

Це слово вживається в західних говірках та належить до стилістично забарвленої лексики. Його значення можна знайти за відповідним записом «ачей».

Це слово вживається в західних говірках та належить до розмовного стилю. Його значення можна знайти за словниковою статтею «ачей».

Ачлуофобія — це психічний розлад, що проявляється як ірраціональний, нав’язливий страх перед темрявою або недостатнім освітленням.

Вигук, що імітує звук чхання. Використовується також у ролі присудкового слова, як у реченні: “Нюхнув та — ачхи!” (за Словником Грінченка).

Відсутність циклічної черговості статевого способу відтворення.

Характеристика життєвого циклу, за якої відсутні періодичні зміни між статевим і безстатевим розмноженням, а притаманне лише останнє.

Процес, під час якого атоми водню в органічних сполуках заміщуються ацильною групою, що походить від карбонової кислоти.

Ашельська культура є археологічною культурою ранньої кам’яної доби, що була поширена на територіях Європи, Африки та Азії.

Вона існувала в проміжку від мільйона до сорока тисяч років до нашої ери.

Її визначальною рисою є виготовлення та використання характерних двосторонньо оброблених знарядь — біфасів.

У давньоіндійському суспільстві ашрам був поселенням для мудреців та відлюдників. Його зазвичай засновували в усамітнених місцях — гірській чи лісовій місцевості, де природне оточення допомагало зосередитися на духовному вдосконаленні та медитації. Жителі таких спільнот постійно практикували різноманітні духовні й тілесні вправи, зокрема йогу та медитацію. Тут часто відбувалися ведичні обряди жертвопринесення та різні види аскези. Багато ашрамів також виконували функцію шкіл для дітей, відомих як гурукули.

У кхмерській культурі ашрам — це монастир, зведений поза міськими мурами. Його архітектура передбачала прямокутні в плані будівлі на палях, оточені галереями та прикрашені дерев’яною різьбою.

У сучасному індуїзмі під ашрамом найчастіше мають на увазі духовну чи релігійну громаду, куди люди приїжджають для медитації, молитви, виконання ритуалів та внутрішнього відродження. Головна мета такого місця — сприяти духовному зростанню учасників через вивчення священних писань, заняття йогою, медитацією та читання мантр. Цим терміном також називають релігійну організацію, засновану духовним учителем для популяризації певного вчення й способу життя, а також для привернення послідовників. Керівник ашраму — духовний наставник або містик — передає учням знання, яке сам колись отримав від свого гуру й втілив у життя. Основні напрями діяльності таких центрів зазвичай включають релігійну освіту, видавничу справу та благодійність.