Словник Української
Ассирійці — це народ семітського походження, чисельність якого не є великою. Більшість представників цієї народності мешкає в Іраку, а менша частина проживала на території колишнього СРСР, зокрема в регіоні Закавказзя.
Це слово вживається також як синонім до назви “ассиріяни”.
Ассірійці — це народ, що мешкав у Ассірії, могутній державі Передньої Азії, яка проіснувала від завершення третього тисячоліття до нашої ери до сьомого століття до нашої ери.
Ассирійці — народ, що мешкав у стародавній державі Ассирії, розташованій у північній частині Месопотамії.
Ассирійці — народ, що мешкав у стародавній державі Ассирії, розташованій у Північній Месопотамії.
Цей орнамент, що з’явився в німецькій готичній архітектурі між 1480 та 1525 роками, відтворює натуралістичні зображення колючих гілок та сучків. Він символізував терновий вінець Христа і застосовувався для декорування архівольтів та порталів, виконуючись як у рельєфній, так і в ажурній техніці.
Асіст — це техніка у живопису, що полягає у нанесенні лінійних або штрихових орнаментальних мотивів. Їх виконували, приклеюючи тонкі смужки сусального золота, а згодом — намальовуючи золотистою фарбою, поверх основного шару фарби. Такі геометризовані промені уособлювали світло божественної істини, світлоносність Христа та виступали символом джерела неземного сяйва. Цей художній прийом знав широке вживання у візантійському мистецтві та на Русі-Україні (Київська Русь).
Військовослужбовець армії Туреччини.
Боєць збройних формувань, створених у колоніальних володіннях.
Аскрипція — це процес, коли людина підвищує свій суспільний статус або займає певне становище в соціумі через об’єктивні, задані властивості, які не залежать від її особистих зусиль чи заслуг (наприклад, соціальне походження, природні фізичні якості).
Це також набуття індивідом суспільного чи особистого рангу внаслідок впливу зовнішніх, незалежних від нього обставин, таких як родинні зв’язки, вік, стать або окремі природні дані.
Аскетика — це вчення, що визначає принципи праведного життя.
У православній богословській науці це галузь, присвячена дослідженню того, як людська сутність відновлюється через практику християнського подвижництва.
Вона також є дисципліною, яка вивчає фундаментальну природу самого християнського подвигу та самовдосконалення.
Візантійський монастир або спільнота ченців.