Позначка: інше

Див. статтю “автодидактика”.

Див. значення цього терміна у статті «нарцисизм».

Еротичне почуття, джерелом та об’єктом якого є власна особа.

Це сексуальна енергія, зорієнтована на себе, коли фізичність людини сприймається нею самою як предмет сексуального бажання.

Це практика визначення авторства художнього твору або його належності до певного мистецького напряму, що не має достатніх підстав для такого висновку.

Це пілон, переріз якого має форму прямокутника.

Аттифе – це жіночий головний убір у вигляді невеликої шапочки, що має серцеподібну форму та каркасну основу. Його традиційно виготовляли з чорного оксамиту, декоруючи пір’ям і дорогоцінними каменями. Цей предмет одягу став популярним у Франції в XVI столітті.

Історичний термін “аттифе” також позначає каркас для головного убору, виконаний у формі серця. На таку основу в епоху пізнього Середньовіччя та Відродження натягали легку вуаль.

Див. статтю «Атицизм».

Атум — один із найдавніших богів давньоєгипетського пантеону, сонячне божество. Його традиційно зображували як чоловіка, на голові якого розміщена подвійна корона. Цей бог уособлював первісну та вічну цілісність усієї світової сутності. Згідно з міфами Геліополя, Атум, що сам себе породив, вийшов із первинного хаосу Нуна одночасно з його зародженням. Як солярний деміург, він стояв на чолі геліопольської енеади і вважався прабатьком усього живого та божественного в релігійних уявленнях стародавніх єгиптян.

Атур — це жіночий головний убір італійського походження, який був поширений у XV столітті. Його основу становила висока шапочка циліндричної форми, поверх якої розміщувався яскравий шматок тканини. Цей клапоть спереду кріпився до основи, формуючи контур, подібний до латинської літери U, а ззаду він вільно спадав утворюючи м’які складки.

Вигук «атю» (варіанти «ату», «а тю») використовують мисливці, щоб нацькувати собак на звіра під час полювання. За значенням він еквівалентний до команд «бери!» або «лови!». Ілюстрацією вживання є цитати з художніх творів: «А тю його! гуджа!» — і крикнув, І.. поспускав хортів (Котл., І, 1952, 181); Здалека тріскали постріли, чулися вигуки: «Ату його!», «Ату його!» (Бурл., О. Вересай, 1959, 156).